Облік зносу та амортизації основних засобів

типової форми № ОЗ 14 служать основою для відображення на відповідних рахунках сум нарахованої амортизації за звітний місяць та суми зносу основних засобів. Отже, основним питанням амортизаційної політики який метод амортизаційних відрахувань обрати. Щоб відповісти на це питання треба детально розгляну усі існуючи методи та визначити фактори, що повязані з експлуатацією обєктів основних засобів, бо чітких рекомендацій по цьому приводу у світі не існує. Обраний метод нарахування амортизації закріплюється приказом та відображається у обліковій політиці підприємства. Щомісяця амортизаційні нарахування за обраним методом відображаються на рахунках бухгалтерського обліку, для чого призначений пасивний рахунок 13.Для розрахунку амортизації використовують типову форму ОЗ - !4. Розділ 4. Вплив амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

В умовах формування ринкових відносин переміщення інвестиційної діяльності із центральних джерел до децентралізованих призвело до зменшення інвестиційних коштів субєктів підприємницької діяльності. Тепер головним джерелом здійснення реальних інвестицій стають власні кошти підприємств, серед яких левова частка припадає на амортизаційні відрахування. За допомогою амортизації реалізується швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес їх відтворення, реалізується технічна та виробнича політика на підприємстві. Основними факторами, що зумовлюють розмір амортизаційних відрахувань на підприємстві є: - обсяги основних фондів та нематеріальних активів, що амортизуються; - напрями та обсяги руху основних фондів та нематеріальних активів; - механізм державного регулювання амортизації; - структура основних фондів та нематеріальних активів; - метод нарахування амортизації, що використовується підприємством; - вік основних фондів та нематеріальних активів та ступінь їх амортизації. На сьогодні в Україні механізм нарахування амортизації регламентується податковим законодавством для обчислення сум амортизаційних відрахувань при визначені оподатковуваного прибутку (Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05. 97р.) та національними стандартами бухгалтерського обліку для розрахунку справжніх витрат підприємств на компенсацію авансового капіталу (П(С)БО №7 “Основні засоби”). Виходячи з цього, зясуємо, яким чином зміна суми амортизаційних відрахувань внаслідок запровадження нової концепції амортизації може вплинути на результати фінансово-господарської діяльності підприємства. Перш за все у рамках фінансово-економічного аналізу визначимо, яку частку амортизаційні відрахування займають у собівартості продукції. Для прикладу візьмемо данні фінансової звітності за 1997-2000 роки дочірніх підприємств відкритого акціонерного товариства “Трест Південзахідтрансбуд” (табл. 4.1)

Назва підприємства1997199819992000Темп приросту (гр.5 : гр. 2)123456ДП “БУ 147” м. Чернівці8.48.14.24.250.0ДП “БУ 150” м. Львів6.36.15.85.587.3ДП “Автобаза” м. Київ25.624.823.27.730.1ДП Святошинський завод “Буддеталь”8.57.89.310.5123.5 Таблиця 4.1. Частка амортизаційних відрахувань у собівартості будівельних підприємств у 1997 2000 роках.

За даними таблиці 4.1 можна зробити висновок, що в будівельній галузі найбільша частка амортизаційних відрахувань у собівартості припадає на транспортні будівельні організації (ДП “Автобаза” у середньому 20.3 %), потім на виробничі підприємства, зокрема ДП Святошинський завод “Буддеталь” 9 %, а далі на інші будівельні організації, що виконують безпосередньо будівельно монтажні роботи. Це повязано з специфікою роботи кожного підприємства, кількістю і вартістю наявних у них основних фондів. Також потрібно звернути увагу на те, що динаміка частки амортизаційних відрахувань у структурі собівартості продукції дочірніх підприємств ВАТ “Південзахідтрансбуд” за 1997 2000 роки не значну тенденцію до зниження. Це повязано з тим, що даних підприємствах рівень спрацювання основних фондів сягає за 80%, коефіцієнт оновлення основних засобів дуже низький, а при нарахуванні амортизаційних відрахувань від залишкової вартості та без одночасного введення в дію основних засобів із кожним роком відбувається постійне скорочення сум амортизаційних відрахувань. Оскільки за період 1997 2000 років амортизаційні відрахування нараховувалися підприємствами однаково і в податковому, і у бухгалтерському обліку, а деякі з них продовжують це робити і в 2001 році, то результативність такої амортизаційної політики необхідно безпосередньо повязувати з динамікою основних фондів. Сенс методу “спадного залишку” полягає у щорічній мобілізації дедалі значніших сум амортизації для формування капіталовкладень. У міру амортизації залишкова вартість кожного конкретного обєкта ц суми відповідних амортизаційних нарахувань поступово зменшується до незначної величини, яка перестає впливати на групову вартість основних фондів і групу групової амортизації. Ця загальна сума по групі збільшуватиметься за рахунок нових щорічних надходжень із 100-відсотковоїю залишковою вартістю. Тут можна виходити з тої фінансової стратегії, яку обирає підприємство стосовно оновлення основних засобів. Так, якщо підприємство прагне як найшвидше здійснити заміну застарілих основних засобів, оскільки без введення нової техніки неможлива конкурентноздатність його на ринку, то підприємству не вигідно застосовувати у бухгалтерському обліку амортизації податковим методом нарахування, тобто методом “ спадного залишку”, оскільки масова заміна основних фондів катастрофічно збільшує собівартість робіт. У цьому разі доцільно використовувати пропорційний метод нарахування амортизації, при якому собівартість не коливається під впливом нарахованих сум амортизаційних відрахувань. Основним обєктом фінансово-економічного аналізу серед тих, які визначають результативність фінансово-господарської діяльності підприємств, є прибуток (і рентабельність як похідний показник від прибутку). У даному разі йдеться про прибуток у класичному розумінні, який уявляє собою головним чином різницю між виручкою підприємства від реалізації (продажу) товарів, робіт, послуг і витратами на виробництво (обіг), тобто їх собівартістю. Тим часом законодавство України, яке регулює господарську діяльність субєктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку й звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку підприємств, з другого, під терміном “прибуток” визначає два різних економічних явища, а саме: прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємств і прибуток як обєкт оподаткування. Обєктами фінансово-економічного аналізу виступають вони обидва (хоч і не в зіставному та різноаспектному розумінні). У законодавстві України, яке регулює оподаткування прибутку підприємств, прибутком вважається сума валових доходів (доходів від усіх видів діяльності), скоригована певним чином для цілей оподаткування і зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зношення (амортизації) основних засобів та нематеріальних