Споживчий кредит

то подаються: – заява від клієнта; – протокол зборів засновників (акціонерів) про згоду на передачу товара в заставу (з вкзанням кількості і ціни товару); – складська довідка; – страховий поліс на заставлений товар, який оформлено на коритсь банку; – сертифікат якості; – статут підприємства. Застава основних засобів державним підприємством: – заява від клієнта; – інвентарні картки на об`єкт; – рішення фонду держмайна та органу правління (міністерство, відомство) (при умові коли державі належить більш 50% акцій); – протокол зборів засновників про згоду на передачу в заставу основних засобів (з вказанням кількості і ціни) (при умові якщо більше 50% акцій знаходиться у власності недержавних підприємств); – статут підприємства; – баланс (форма 1); – звіт про стан майна (форма 3). На основі поданих даних комерційний банк перевіряє відповідність документів, що стосуються об`єкту застави і складає акт перевірки даного об`єкту застави /додаток 5/. Пакет документів, який подають клієнти Черкаського філіалу АТ “Укрінбанк” включає в себе: 1. Заявку на видачу кредиту. 2. Паспорт. 3. Довідку з місця роботи з визначенням суми одержуваного доходу, декларацію про доходи, завірену податковою інспекцією. 4. Техніко-економічне обгрунтування повернення кредиту. 5. Нотаріально посвідчений договір застави майна /додаток 3/ та договір страхування майна . 6. Гарантійний лист від юридичної особи, коли гарантом виступає організація, що обслуговується в системі АТ “Укрінбанк”. 7. Паспорт поручителя і підтвердження його платоспроможності. 8. Дані про склад сім`ї. Кредит може надаватися під поруку юридичної особи, яка має довіру банку, володіє реальним майном і може гарантувати погашення боргу або під гарантію організації, де працює фізична особа (позичальник), якщо ця організація обслуговується в Укрінбанку /додаток 4/. Розрахунок сум та термінів погашення по отриманому кредиту заноситься до термінового зобов`язання /додаток 6/. Кредит надається на підставі кредитної угоди, укладеної між банком і позичальником. В кредитній угоді встановлюються плата за користування кредитом, порядок його погашення та термін користування /додаток 7/. Внесення будь-яких змін кредитної угоди оформлюється додатковою угодою /додаток 8/. 2.3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КРЕДИТУ

Обов`язковою умовою надання кредиту є його забезпечення (рис.2)

у письмовій формі письмовий договір від третьої особи- (цінні папери, рухоме і поручителя нерухоме майно, цінності)

Рис.2. Забезпечення кредиту

ЗАСТАВА. Правові основи застави майна визначаються Законом України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 року, а також ст.ст.181-190 ЦК України. Застава це спосіб забезпечення зобов`язань по кредитному договору, в силу яких банк має право в разі невиконання їх, одержати задовільнення з вартості заставленого майна в порядку, визначеному в договорі застави або згідно чинного законодавства. Предметом застави може бути високоліквідне майно, що належить позичальнику на праві власності, а також майнові права за винятком випадків, що передбачені ст.4 Закону України “Про заставу”. Оформлення договору застави /додаток 3/ проводиться в момент укладання кредитного договору між банком і позичальником (майновим поручителем). В договорі вказується заставлене майно, його вартість, право володіння або користування, місцезнаходження, строк зобов`язань по кредитному договору. До договору застави оформлюється оціночна опись заставленого майна де вказується найменування, вартість, кількість, марка, модель, рік випуску, місцезнаходження. Договір застави повинен бути нотаріально завірений в тих випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об`єкти, товари в обороті або в переробці. Якщо договір застави на ці види майна не буде нотаріально завірений такий договір не буде мати юридичної сили. Арбітражний суд не прийме позов по такому договору. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є необов`язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін. Порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений в ст.20 Закону України “Про заставу”. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, неустойку), необхідні витрати по утриманню заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпечення заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Реальна вартість заставленого майна не повинна бути меншою ніж розмір кредиту та витрати, пов`язані з виконанням кредитного договору застави. Як правило, загальна заборгованість по кредиту не повинна перевищувати 70% вартості заставленого майна. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням арбітражного суду, якщо інше не передбачено законом, а також у беспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріальних органів у випадках, коли договір застави посвідчений нотаріально.

ПОРУЧИТЕЛЬСТВО, ГАРАНТІЯ. Правові відносини поручительства і гарантії регулюються ст.191-196 Цівільного Кодексу України. На гарантію поширюються правили статей 191,194,196 цього Кодексу. Гарантом або поручителем може виступати юридична особа. За договором поручительства поручитель зобов`язується перед кредитором і іншою особою відповідати за виконання нею свого зобов`язання в повному обсязі або частині, що визначена в договорі. Поручительство може забезпечувати лише дійсну вимогу. Договір поручительства повинен бути укладений в письмовій формі /додаток 4/. Недодержання письмової форми тягне недійсність договору. Поручительство припиняється з припиненням забезпеченого ним зобов`язання. Поручительство також припиняється, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку виконання зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк виконання зобов`язання не визначений, то поручительство припиняється через рік з дня укладання договору поручительства /ст.194 ЦК України/. В разі невиконання зобов`язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлено договором поручительства. При поручительстві кредитор має право вимагати погашення кредиту, як від самого боржника, так і від поручителя разом, або від кожного окремо. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема відповідає за сплату процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки, якщо інше не втсановлено договором поручительства /ст.192 ЦК України/. ГАРАНТІЯ відрізняється від поручительства тим, що гарантійна відповідальність є додатковою, а не є солідарною. Тобто вимоги до гаранта можуть бути заявлені якщо боржник не спроможний погасити борг. Гарантія обов`язково повинна мати форму письмового договору між гарантом і банком боржника і містити слідуюче: -предмет договору; -межі відповідальності