Поняття та сутність менеджменту

будь-які засоби економії готівки і зменшення витрат. В обємних галузях нелбхідно як умога ширше використати свою значну перевагу . Головні зусилля спрямовані на збільшення частини ринку . Менеджмент має агресивно управляти конкуренцією і знижувати її інтенсивність. Фірми, які мають малу частку ринку, повинні думати про вихід з цієї галузі або шукати нові шляхи виділитися тут. Якщо фірма знаходиться у спеціалізованій галузі потрібно шукати шляхи запобігання конкуренції та створення переваг, які важко досягти конкуренту. У фрагментарній галузі менеджер має виважено підходити до нових інвестицій, прискорювати їх окупність. Потрібно бути дуже обережним у питаннях розширення бізнесу. Підхід з позицій моделі “життєвого циклу”.(див.рис.5.) Методи вибору стратегії бізнесу. За класифікацією Майкла Портера виділяють: 1) стратегією контролю за витратами грунтується на зменшенні власних витрат на виробництво одиниці продукції проти витрат конкурентів. Існує багато практичних засобів побудови стратегії контролю за витратами. Наприклад, збільшення обсягів виробництва, зменшення накладних витрат, впровадження нової технології … - усі засоби, що призводять до зменшення собівартості. При цьому існують певні умови виконання цієї стратегії: - коли фірми продають однорідні товари - коли споживачі є чутливими до змін в ціні на продукцію фірми - коли організація має реальні можливості регулювати масштаб виробництва та обсяги продажу . Небезпека : найчастіше фірми помиляються переоцінюючи свої можливості управляти витратами . 2) стратегія диференціації спрямована на те, аби постачати на ринок товари або послуги, які за своїми якостями більш привабливі для споживачів проти продукції конкурентів. Ключовим у застосуванні цієї стратегії є наявність у товара унікальної властивості, яка приваблює сплживача (наприклад, висока якість продукції, розгалужена мережа філіалів для надання послуг, принципова новизна продукції, імідж фірми та інше). Небезпека: аби зробити цю стратегію успішною необхідно вміти донести до споживача цінність унікальної властивості данної продукції, але при цьому не слід забувати, що витрати на створення унікальної продукції данного товару можуть підняти ціни на нього так високо, що він буде не конкурентоспроможним на ринку. 3) стратегія фокусування виходить з того, що будь-який ринок складається з відносно самостійних елементів, кожен з яких ставить спеціфічні умови до продукції. Якщо фірма здатна забезпечити виробництво продукції, яка відповідає таким вимогам та зробить це краще за конкурентів, тоді вона збільшить частку свого ринку. Розробка стратегії здійснюється : 1. вибір одного або кількох сегментів ринку; при цьому фірма може цілеспрямовано орієнтуватися: а) або на певну групу споживачів б) або на специфічний географічний ринок в) або на обмежену частку асортименту продукції 2. ідентифікація специфічних потреб, побажань та інтересів споживачів у цьому секторі 3. пошук кращих проти конкурентів шляхів задоволення таких потреб. Це можна зробити двома способами: -шляхом контролю за витратами -шляхом фокусування /рис.5.2./ Жодна з означених типових стратегій не має абсолютних переваг перед іншою. Всі вони широко застосовуються на прктиці. Вцілому ефективна стратегія повинна: 1) орієнтуватися на конкретних споживачів, їх потреби, запити, інтереси 2) відзеркалювати набір сильних сторін фірми 3) містити перелік конкретних задач, які б дозволяли організації реально реалізовувати свої конкурентні переваги 4) містити у собі заходи, які б дозволяли долати слабкості фірми та загрози із зовнішнього середовища Конкурентні методи вибору функціональної стратегії є предметом вивчення специфікацій українського циклу (операційний менеджмент, фінансовий, управлінський та фінансовий облік). Надання стратегії конкретної форми. На заключному етапі стратегічного планування організація втілює сформульовану стратегію у повсякденну діяльність шляхом розробки системи: - тактичних планів - одноразових планів - планів, що повторюються Тактичні плани короткострокові плани, які у сукупності забезпечують реалізацію стратегічних планів . Одноразові програми це плани, які охоплють достатню кількість дій, які не повторюються у майбутньому. Проекти плани, які за своєю сутністю схожі на програми, але відрізняються від них за своєю широтою та складністю. Виступають окремими частинами програми. Бюджети плани, у яких здійснюється розподіл ресурсів поміж окремими видами діяльності та підрозділами організації . Плани , що повторюються: Політика загальне керівництво для дій та прийняття рішень, яке визначає, у якому напрямку слід діяти. Пояснює, яким чином мають досягатися цілі; вона ніби то всановлює дороговкази, на які слід орієнтуватися у процесі діяльності організації. Стандартні операційні процедури (СОП) показують, які конкретні дії має здійснити виконавець за певних обставин. Вони докладно розписують, як слід виконувати певний вид діяльності. Головне в них хронологічна послідовність дій. Правила найбільш вузька форма планів, що повторюються. Вони являють собою опис змісту дій, які вимагаються від виконавця. Воно вказує: слід чи не слід виконувати певні дії. СОП та правила слугують замінниками прийняття рішень. За своєю природою вони розраховані на придушення мислення. Менеджер використовує їх тоді, коли він не бажає аби його підлеглі діяли самостійно.

Тема.3. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ПРОЕКТУВАННЯ. План. 1. Основні етапи процесу організаційного проектування та їх сутнісна характеристика. 2. Базові типи організаційних структур управління. 3. Управління організаційними змінами.

1. З практичної точки зору реалізація функції організації (процес організаційного проектування) складається з наступних взаємоповязаних етапів: 1. Розподіл загальної роботи в організації на окремі складові частини, достатні для виконання окремими робітниками відповідно до їх кваліфікації і здібностей (спеціалізація). З практичної точки зору спеціалізація зясування сутності та змісту кожної роботи в організаці. Цей процес наз. проектуванням робіт в оранізації і повинен мати такі конкретні результати: 1) специфікація робіт 2) посадові інструкції 3) кваліфікаційні характеристики Процес проектування робіт складається з двох стадій (див.рис.6.) Термін “проектування робіт” зявився в надрах класичної теорії менеджменту. З іншого боку практика показала, що поглиблення спеціалізації має і негативний наслідок: разом з тим зявився новий термін “перепроектування робіт”, який враховував негативні наслідки спеціалізації. До основних методів перепроектування робіт відносять: 1.РОТАЦІЯ РОБІТ це перемішення робітників через певні проміжки часу з однієї роботи на іншу. Може бути як горизонтальною так і вертикальною. Переваги: - накопичується досвід у суміжних сферах; - усувається одноманітність та монотонність - покращується розуміння інших видів діяльності. 2.ФОРМУВАННЯ РОБОЧИХ МОДУЛІВ це таж сама ротація, але у відносно нетривалі проміжки часу /в робочий день/. 3.РОЗШИРЕННЯ РОБОТИ