Вільні економічні зони в Україні та міжнародний досвід їх створення

зовнішньої торгівлі, полегшення виходу національних виробників на світовий ринок, цілеспрямованого розвитку регіонів, утилізації наявної робочої сили, а також для пом'якшення небажаних для внутрішньої економіки тенденцій. В цих країнах спрямованість на залучення іноземних підприємницьких інвестицій не була головною рисою подібних утворень - переважала орієнтація на створення сприятливих умов зовнішньої торгівлі. Досить значна кількість зон створена з причин, обумовлених необхідністю найскорішого покращання (або відновлення) конкурентних позицій різних регіонів, галузей (сфер) діяльності. Всі названі зони враховують інтереси держави І регіону розміщення, орієнтуються на сучасні тенденції розвитку світового господарства, економічно ефективні, діють на засадах прибутковості та досягнення необхідного соціального ефекту. США У США зони зовнішньої торгівлі були юридичне оформлені у 1934 p. (Закон "Про зони зовнішньої торгівлі") з метою сприяння розвитку зовнішньої торгівлі. Початок їх діяльності припав на часи "великої депресії" - період високого рівня безробіття, стагнації виробництва і світової торгівлі. Головна мета, що заявлялась при створенні ЗЗТ, полягала у забезпеченні зайнятості та збільшенні . кількості робочих місць. У подальшому в процесі розвитку ЗЗТ відбулася зміна цілей. Так, головним мотивом створення й бурхливого розвитку зон зовнішньої торгівлі у більш пізній період -1970-1980-х роках, була можливість зменшення витрат на виробництво і збут продукції через зниження тарифів на імпортовані комплектуючі, деталі й компоненти, що призвело до активного розвитку автомобілебудування. Зони зовнішньої торгівлі існують у двох організаційно-правових формах зони загального призначення та субзони спеціального призначення. Зони загального призначення, за офіційним визначенням, є зонами, що в правовому відношенні не належать до митної території США. Вони перебувають під контролем Митної служби Сполучених Штатів та розміщуються на територіях, що вже мають необхідну транспортно-складську Інфраструктуру. Компанії, що розміщуються у названих зонах, можуть належати як правило, до галузей обробної промисловості. Територіальна обмеженість зон загального призначення, висока вартість земельних ділянок на певному етапі почали створювати обмеження для подальшого розвитку у зонах зовнішньої торгівлі. Для вирішення проблеми було дозволено створення субзон. Субзони підпорядковані та фактично є структурами зон загального призначення, але територіальне відокремлені від них. Субзона представляє собою одну компанію, яка отримує статус і пільги ЗЗТ. Зони загального призначення засновуються Управлінням по зонах Міністерства зовнішньої торгівлі, для чого призначаються відповідні субсидії з дозволу відомств штатів та місцевих органів влади. Суб"єкти підприємництва зон загального призначення можуть подати заявку на фінансування субзон від імені компаній, на базі яких ці субзони створено. Базовий Закон про зони зовнішьої торгівлі та наступні поправки до нього формують юридичну основу для розбудови зон зовнішньої торгівлі, Зокрема, Закон 1934 p. передбачав дозвіл для ЗЗТ в основному на реекспортну та транспортну діяльність, але забороняв виробництво продукції та її експортування. Більш пізня поправка від 1950 p. усунула цю заборону (Stat. 246, Ch. 296). У 1980 p. Державне казначейство Сполучених Штатів вивело додану вартість у зонах зовнішньої торгівлі з суми вартості кінцевої продукції, що підлягала оподаткуванню. В подальшому (1982 p.) було зменшено оподатковану вартість кінцевої продукції шляхом виключення з останньої транспортних витрат, сум оплати брокерських та страхових операцій. Управління по зонах зовнішньої торгівлі США має повноваження обмежувати діяльність зон в разі незгоди профспілок чи Існування об'єктивних перешкод. Ці обмеження стосуються: експортних операцій, відміни зменшення стягнень або уникнення оподаткування імпорту комплектуючих для виробництва продукції, що має реалізовуватися на внутрішньому ринку США; введення контролю операцій зональних підприємств в разі їх користування 2-5 річними субсидіями. Зони та субзони зовнішньої торгівлі контролюються Управлінням по зонах зовнішньої торгівлі, до складу якого входять представники Міністерства торгівлі (голова), фінансів та армії США. При цьому Міністерство торгівлі (Адміністрація міжнародної торгівлі) уповноважене відстежувати вплив зон на промисловість, Міністерство фінансів (Митна служба) - контролювати обіг товарів у зонах, Міністерство Армії (інженерні війська) - територіальні та інфраструктурні можливості зон, їх вплив на навколишнє природне середовище. Загальну відповідальність за організацію нагляду і контролю діяльності всіх зон покладено безпосередньо на Управління ЗЗТ та Митну службу Міністерства фінансів. Управління ЗЗТ функціонально прив"язане до Управління міжнародної торгівлі Міністерства торгівлі. Зони спеціального призначення керуються безпосередньо тими компаніями, на базі яких вони були утворені, а контролюються уповноваженими особами з управління зон загального призначення, що отримують державні субсидії. За період від утворення перших (1934 p.) до 1970 p. у Сполучених Штатах Америки було засновано 12 зон зовнішньої торгівлі, до 1975 p. їх кількість зросла до 17 та було створено 2 зони спеціального призначення, станом на 1987 p. кількість зон та субзон відповідно, становила 138 та 101, у 1990 p. діяло 158 зон загального та 168 зон спеціального призначення, а у 1994 p. їх кількість, відповідно, становила 194 та 255. Для утворення кожної з них, починаючи з юридичного оформлення і фізичного облаштування до початку практичної діяльності, як правило, витрачається від 6 місяців до 3 років. При цьому деякі зони загального призначення створюються для того, щоб дозволити розпочати процедуру надання конкретним компаніям статусу субзон, які, власне, і будуть вести підприємницьку діяльність Управління зонами вільної торгівлі у Вашингтоні постійно отримує нові заявки на створення зон. Субзони є виключно виробничими утвореннями, які мають значні переваги перед зонами загального призначення. Так, за ю-річний період (1976-1986 pp.) загальна вартість товарів, вироблених у субзонах, зросла у 92 рази (з 0.4 млрд. до 37.1 млрд.дол.США), а в зонах загального призначення - у 5.2 раза (з 0.5 млрд. до 2.6 млрд.дол.США). Загалом на субзони у середині 80-х років припадало до 90% економічної діяльності всіх зон зовнішньої торгівлі США порівняно з показником 44% у середині 70-х. Зони спеціального призначення в більшості мають імпортну орієнтацію, хоча першочергово передбачалося, що Програма розвитку американських зон зовнішньої торгівлі сприятиме збільшенню експортного виробництва. За опублікованими даними, із загального обсягу товарів, що надходять у зони, імпорт з-за меж митної території США "важить" в середньому 22%, тоді як експорт не перевищує 11% сукупного вивозу з ЗЗТ. Зони зовнішньої торгівлі також характеризуються високим рівнем зайнятості. У 1991 p. через зони вільної торгівлі США пройшли товари вартістю 84.4 млрд.доларів.

скачать реферат
первая   ... 6 7 8 9 10 11
Рефераты / Экономическая теория /