Кредитування банками підприємств та забезпеченння кредитів

кредитів, наданих безпосередньо суб'єктам господарювання (таблиця 3). Таблиця 3.* Динаміка обсягів кредитних вкладень банків України (млн. грн.). Показники1995р.1996р.1997р.1998р.

Кредити,надані

банками, усього8471112631315816640Темпи зростання, %

28513311712.3-Кредити, надані КБ

суб'єктам4078545272958855господарювання,

усього

Темпи зростання, %

262134134121Питома вага

кредитів, наданих

суб'єктам

господарювання у48,148,455,454,6загальному обсязі

кредитування,%

Щоб такої ситуації уникнути в майбутньому, потрібно сформувати міцні кредитні відносини між суб'єктами господарювання та комерційними банками, а необхідною вимогою цього є науково обгрунтована розробка механізму кредитування. Цей механізм на даному етапі розвитку банківської системи доцільно вважати сформованим, але кожен його етап в умовах економічної невизначеності набуває своїх специфічних рис. На нашу думку слід звернути найбільшу увагу: Перш за все на забезпечення банківського кредиту. У практиці банківської системи України розповсюджені такі форми забезпечення *Джерело: Бюлетень Національного банку України.-1998.-№12.-с.74. кредитних угод: застава майна, гарантія переведення на користь банку вимог і рахунків позичальника третій особі, страхування відповідальності позичальника перед банком за непогашення та ризику неповернення кредиту. Тобто створити дійовий механізм застави майна та її реалізації. По-друге, треба розвивати кредитування, яке базується на вексельному обігу (основа комерційного кредиту) та запроваджувати їх найефективніші форми. По-третє, треба стимулювати довгострокове кредитування господарюючих суб'єктів, бо саме з ним ми маємо проблему. Адже саме довгострокове кредитування є основою здорової ринкової економіки. По-четверте, треба подолати кризу неплатежів у народному господарстві. 2.3. Оцінка кредитоспроможності позичальника, методи забезпечення кредитів. За сучасних умов, надання банками позик суб'єктам господарювання носить ризиковий характер. Причина цього полягає в низькому професійному рівні менеджменту комерційних банків, зокрема у відсутності науково-обгрунтованих методів оцінки кредитоспроможності позичальника, а також у відсутності спеціалістів, компетентних у підготовці та прийнятті рішень щодо кредитування. Треба відмітити, що поняття кредитоспроможності тісно пов'язане із основними рисами кредиту як економічної категорії. Цей зв'язок можна помітити розглядаючи принципи кредитування, а саме принципи повернення та терміновості. Кредитор, надаючи позичальнику у тимчасове користування кредитні ресурси розраховує на їх повернення у заздалегідь обумовлені строки. Таким чином кредитор виявляє певну довіру до позичальника, а це говорить про те, що він повинен бути впевнений у том, що той виконає свої зобов'язання які передбачені кредитною угодою. У зв'язку з цим банк повинен здійснити попередню фінансову оцінку позичальника з точки зору можливості та доцільності надання йому кредиту, а також визначити ймовірність його своєчасного погашення у відповідності з умовами кредитного договору. Результат цієї оцінки - характеризує » кредитоспроможність клієнту банку. Кредитоспроможність - це наявність передумов для одержання позичальником кредиту та спроможність його повернути у визначений строк. Кредитоспроможність - спроможність позичальника виконати свої зобов'язання по позичках у встановлені строки. Отже, оцінка кредитоспроможності - це механізм визначення факторів, які задовольняють або перешкоджають виконанню базових умов кредитної угоди, та характеризують можливість, або навпаки, не можливість позичальника вчасно розрахуватись по прийнятим на себе зобов'язанням, які виникли у зв'язку із отриманням кредитних ресурсів у тимчасове користування. Головною метою аналізу кредитоспроможності клієнта є: ^ визначення ризику, який банк може взяти на себе; ^ обсягів капіталу, що перебувають під ризиком; ^ розробка заходів щодо запобігання та усунення ризику. Всебічна оцінка фінансової стійкості позичальника та врахування можливих ризиків за кредитними операціями дають змогу комерційному банку більш ефективно здійснювати управління кредитними ресурсами та одержувати стабільні прибутки. В основі оцінки кредитоспроможності клієнта, що проводиться в зарубіжних країнах, лежить сукупність конкретних показників, які менеджери кредитного відділу "банку' можуть "розрахувати ° або ""ж зробити щодо них запит у фінансовій службі позичальника. Це, перш за все, коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт покриття, коефіцієнт залучень, 'йтаюйвдйж- обо^отаості. капітале та тоз^У1'^0®0^1 основної діяльності позичальника. Але розрахунок абсолютних чи відносних значень вказаних показників не завжди дає змогу чітко відповісти на поставлене запитання, особливо за нинішніх умов ведення господарства, оскільки треба зважити на перспективи розвитку та зростання конкретного підприємства. Тому менеджери банку повинні провести оцінювання стану та напрямків використання основних виробничих фондів, трудових ресурсів, характеру та якості виробленої продукції, перспектив її збуту, особливо якості керівництва-позичальника тощо. Існує багато методик оцінки кредитоспроможності позичальника, такі як: "5 си", "САМРАКІ", всі вони мають багато спільного. В сучасних умовах дуже важливо з'ясувати, чи дійсно ці методики дозволяють якісно оцінити фінансовий стан позичальника та прийняти рішення про надання кредиту. Тому, на нашу думку, доцільно провести оцінку кредитоспроможності клієнта банку за одною із методик, а потім > порівняти отриманий результат із результатом більш детального аналізу фінансово-господарського стану підприємства. Практична оцінка кредитоспроможності клієнта банком здійснюється шляхом розрахунків відповідних показників, які визначені постановою НБУ №323 від 29.09.97 року. Аналіз ВАТ "Онікс", за цією методикою треба розпочати з дослідження ділової активності позичальника, використовуючи при цьому такі джерела визначення цих показників як "Баланс підприємства", "Звіт про фінансові результати". Треба відмітити, що баланс був складений станом на 01.10.98 року, а це визначає дві основні дати на яких буде грунтуватися проведення нашого дослідження -01.01.98 року та 01.10.98 року, тобто буде проведений аналіз роботи підприємства за останні 10 місяців. Отже ділова активність позичальника визначається: Валюта балансу = сума по А балансу на кінець звітного періоду -сума по А балансу на початок звітного періоду Показник валюти балансу свідчить про ріст або занепад ділової активності позичальника. Зменшення валюти балансу, або її незмінність на протязі ряду років говорить про зменшення інтенсивності роботи підприємства-позичальника. Висновок про зміну валюти балансу можна зробити виконав наступні обчислення, використовуючи при цьому "Баланс підприємства": Валюта балансу = 6030,6 - 6096,1 = - 65,5 маємо негативне значення, яке говорить про те, що є ризик неповернення кредиту. Рентабельність активів =