Формування фінансових коштів підприємства

матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, їхня вартість поряд з іншими матеріальними витратами: зносом основних виробничих фондів, заробітною платою робітників складають витрати підприємства по виробництву продукції, що приймають форму собівартості. До надходження виторгу ці витрати фінансуються за рахунок оборотних коштів підприємства, що не витрачаються, а авансуються у виробництво. Після надходження виторгу від реалізації товарів оборотні кошти відновляються, а понесені підприємством витрати по виробництву продукції відшкодовуються. Відокремлення витрат у вигляді собівартості дає можливість зіставити отриманий від реалізації продукції виторг і зроблені витрати. Зміст інвестування коштів у виробництво продукції відображається в одержанні чистого прибутку , і якщо виторг перевищує собівартість, то підприємство одержує його у вигляді прибутку. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства - це багатоцільове джерело фінансування його потреб, але основні напрямки її використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства. “Прибуток від реалізації продукції представляє собою різницю між виторгом від реалізації продукції без податку на додану вартість, акцизів, експортних тарифів і витратами на виробництво і реалізацію, включених у собівартість продукції”.1 Виторг від реалізації продукції визначається або по мірі її оплати (при безготівкових розрахунках по мірі надходження фінансових коштів за товари на рахунки у банки, а при розрахунках готівкою по надходженням коштів у касу), або по мірі відвантаження товарів і представлення покупцю розрахункових документів. Метод визначення виторгу від реалізації продукції визначається підприємством на довгостроковий період виходячи з умов господарювання і укладених договорів. В галузях товарного обігу (торгівля, громадське харчування, заготівля) замість категорії “виторг від реалізації продукції” використовується категорія “товарооборот”. Зміст товарообороту становлять економічні відносини , пов”язані з обміном грошових доходів на товари в порядку купівлі-продажу. В іноземній практиці часто використовується замість терміна “виторг” термін “валовий доход”. Прибуток від іншої реалізації представляє собою прибуток, отриманий від реалізації основних фондів і іншого майна господарюючого суб”єкта, відходів, нематеріальних активів і т.д. Прибуток від іншої реалізації визначається як різниця між виторгом від реалізації і витратами на цю реалізацію. При встановленні прибутку від релізації основних фондів і іншого майна враховується різниця між продажною ціною і первісною, або залишковою вартістю цих фондів і майна. При цьому залишкова вартість майна застосовується до основних фондів, нематеріальних активів, малоцінним і швидкозношуваним речам. Залишкова вартість це балансова вартість за мінусом зноса. Доходи від позареалізаційних операцій включають: Ё доходи, отримані від дольової участі в діяльності інших господарюючих субєктів, дивіденди по акціям, доходи по облігаціям і іншим цінним паперам, належачих господарюючому субєкту; Ё доходи від здачи майна в аренду; Ё доходи від дооцінки виробничих запасів і готової продукції; Ё присуджені або визнані боржником штрафи, пеня, неустойка, інші види санкцій за порушення умов господарчих договорів, а також доходи від відшкодування спричинених збитків; Ё прибуток минулих років, виявлений у звітньому році; Ё позитивні курсові різниці по валютним рахункам, а також операції в іноземній валюті; Ё суми коштів, отримані безоплатно від інших підприємств при відсутності спільної діяльності; Ё інші доходи від операцій, безпосередньо не повязаних з виробництвом і реалізацією продукції; Балансовий прибуток представляє собою суму прибутків від реалізації продукції, від іншої реалізації і доходів по позареалізаційним операціям за вирахуванням витрат по них. При цьому слід зауважити, що доходи від дольової участі в інших господарюючих субєктах, доходи по цінним паперам оподатковуються по іншій ставці, ніж прибуток. Тому ці доходи потрібно відокремлювати від оподаткованого прибутку в окрему групу. Господарюючий субєкт самостійно визначає напрями використання прибутку, якщо інше не передбачене статутом.

Табл.№1 Схема розподілу балансового прибутку:

Балансовий прибутокПрибуток, що неоподатковуєтьсяПрибуток, що оподатковуєтьсяЧистий прибутокПодаток на прибутокРезервний фондФонд нагрома-дженняФонд споживанняСоціальні потребиБлагодійні ціліТант'ємаВідсотки по облігаціямДивіденди по привілейованим акціямДивіденди по звичайним акціям Резервний фонд створюється субєктами на випадок припенення їх діяльності для відшкодування кредиторської заборгованності. Він є обовзковим для акціонерного товариства, кооператива, підприємства з іноземними інвестиціями. Акціонерні товариства зараховують до резервного фонду також емісійний доход, тобто суму різниці між продажною і номінальною ціною акцій, отриману при їх реалізації по ціні, яка перевищує номінальну вартість. Ця сума не підлягає якому-небудь використанню або розподілу, крім випадків реалізації акцій по ціні нижчий за номінальну вартість. Резервний фонд акціонерного товариства використовується на виплату процентів по облігаціям і дивідендів по привілейованим акціям у випадку недостатнього чистого прибутку для цих цілей. Відрахування до резервного фонду і в інші подібні по призначенню фонди відбувається до досягнення розмірів цих фондів, встановлених засновницькими документами, але не більше 25% статутного фонду,а для акціонерного товариства не менше 15%. Фонди нагромадження і фонди споживання це фонди спеціального призначення. Вони формуються, якщо це передбачено установчими документами. Фонд нагромадження представляє собою джерело коштів господарюючого субєкта, акумулюючого прибуток, і інші джерела для створення нового майна, купівлі основних фондів, оборотних засобів і т.д. Фонд нагромадження відображає зростання майнового стану господарюючого субєкта, збільшення його власних засобів. Разом з тим операції по придбанню і створенню нового майна господарюючого субєкта не зачипають фонд нагромадження. Фонд споживання представляє собою джерело фінансових коштів підприємства, зарезервованого для проведення операцій по соціальному розвитку і матеріальному заохоченню колектива. До фондів споживання перераховуються наступні виплати в грошовій і натуральній формах: § суми, нараховані на оплату праці; § доходи по акціям членів трудового колективу і їх внескам у майно господарюючого субєкта, нараховані до виплат робітникам; § сума представлених господарюючим субєктом трудових і соціальних пільг; “Амортизація економічний процес, який кількісно відображає втрату знаряддями праці своєї вартості і поступове перенесення її на новостворену продукцію з наступним нагромадженням коштів для відтворення основних засобів”.1 Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу основних фондів і здійснюється з метою повної