Кредитна дiяльнiсть Банкiв

1 КРЕДИТНА ДІЯЛЬНІСТЬ БАНКУ 1.1 Основні принципи кредитної політики банку При проведенні . кредитної політики комерційні банки виходять з необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів і вкладників та суб'єктів господарської діяльності із врахуванням загальнодержавних інтересів. к Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном та коштами. , Рішення про надання кредитів позичальникам, незалежно від розміру кредиту, приймається банком колегіальне більшістю голосів і оформляється протоколом. У разі надання позичальникам "великих кредитів"(розмір яких перевищує 10% власного капіталу), банк повідомляє про це НБУ. Жоден з виданих великих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банку. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку. З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банків, кредитування позичальників здійснюється згідно з чинним законодавством України з " дотриманням встановлених НБУ економічних нормативів діяльності комерційних банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних фондів [7]. Національний банк України встановлює для регулювання діяльності комерційних банків такі економічні нормативи [8]: 1) Норматив мінімального розміру статутного капіталу. Повинен бути не менше 1 мільйону євро. 2) Норматив капіталу банку. Повинен бути не менше суми еквівалентної З мільйони євро. 3) Норматив платоспроможності (НЗ) що визначається як співвідношення суми капіталу банку (Ка) до суми активів банку з урахуванням ризику (Ар):

Нормативне значення НЗ має бути не менше 8%. 4) Норматив миттєвої ліквідності (Н4) розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку (Ккр) та в касі (К) до розрахункових (Рп) і поточних зобов'язань (Пр):

Нормативне значення показника Н4 має бути не менше 20 %. 5) Норматив загальної ліквідності (Н5) розраховується як співвідношення загальних активів (А) до загальних зобов'язань (3):

Нормативне значення показника Н5 має бути не менше 100 %. 6) Норматив співвідношення високоліквідних активів (Ва) до робочих активів (Ра) банку (Н6) характеризує питому вагу високоліквідних активів (Ва) у робочих активах (Ра) і розраховується за формулою:

Нормативне значення показника Н5 має бути не менше 20 %. Банки здійснюють кредитування клієнтів з дотриманням таких основних принципів: забезпеченості, повернення, строковості, платності, платності та цільової направленості. Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принцип повернення, строковості і платності означає, що кредит має бути повернуто позичальником банку у визначений кредитним договором строк з відповідною сплатою за його користування [7]. 1.1 Класифікація кредитів Кредит - це позиковий капітал банку у грошовій формі, який передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, терміновості, платності та цільового використання кредитів [7]. Виділяють такі форми кредиту [2]: - банківський; 12 - комерційний; - лізинговий; - іпотечний; - бланковий; - споживчий; - консорціумний. Банківський кредит - це позиковий капітал банку у грошовій формі, який передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, терміновості, платності та цільового використання кредитів. Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, що визначає відносини у сфері перерозподілу матеріальних фондів у вигляді кредитної угоди між двома суб'єктами господарської діяльності. Об'єктами комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги з відстрочкою платежу. Лізинговий кредит - це відносини, що виникають між юридичними особами при оренді майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Консорціумний кредит - це акумуляція кредитних ресурсів як у національній, так і іноземній валюті тимчасовими або постійними об'єднаннями банків для кредитування значних лізингових, факторингово-лізингових, факторингових та інших угод або великих економічних програм на економічних засадах із метою зниження кредитних ризиків. Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин, пов'язаних із наданням кредитів під заставу нерухомого майна. Споживчий кредит - це кредит фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів довгострокового користування й послуг, який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору. За термінами використання і повернення кредити поділяються на: 13 - короткострокові (до одного року); - середньострокові (до трьох років); - довгострокові (понад три роки). Короткострокові кредити можуть надаватися банком у випадку тимчасових фінансових труднощів позичальників, котрі виникають у зв'язку із затратами виробництва й обороту, незабезпечених надходженнями коштів у відповідний період. Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточних затрат, на фінансування капітальних вкладень. Довгострокові кредити можуть надаватися на оплату основних фондів. Об'єктом кредитування можуть бути капітальні затрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже існуючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію тощо [2]. За характером забезпечення кредити поділяються на: - забезпечені заставою (майном, цінними паперами тощо); - із гарантійним забезпеченням (банками, коштами або майном третьої сторони); - з іншим забезпеченням (поручительство, страховий поліс); - незабезпечені (бланкові). За ступенем ризику виділяють: - стандартні кредити; - кредити з підвищеним ризиком. За методами надання кредити поділяють на такі, що: - видаються у разовому порядку; - видаються відповідно до відкритої кредитної лінії; - гарантовані (зарезервовані). За строками погашення кредити поділяють на: - сплачувані одноразово (у термін, обумовлений у договорі); 14 - сплачувані в розстрочку 9періодичними платежами); - сплачувані достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника); - з регресом платежів; - із закінченням обумовленого періоду (місяця, кварталу). 1.2 Формування резерву на покриття кредитних ризиків Комерційні банки зобов'язані формувати резерви для відшкодування можливих витрат за позиками комерційних банків згідно із затвердженим НБУ "Положенням про порядок формування і використання резерву на відшкодування можливих витрат за позиками комерційних банків" [9]. Резерв формується за усіма видами виданих кредитів в національній та іноземній валютах включаючи кредити і депозити інших банків, обліковані векселя, фінансовий лізинг, а також видані гарантії та поруки. Резерв регулюється щоквартально, залежно від обсягів фактичної заборгованості та класифікаційної групи, до якої віднесено конкретну позику.

скачать реферат
1 2 3 4 ...    последняя
Рефераты / Банковское дело /